Запитання та відповіді

УЗД обстеження: інформація для пацієнта
Що включає даний скринінг ?

– УЗД органів малого тазу у чоловіків (простати) та жінок (статевих органів), черевної аорти, щитоподібної залози, печінки, жовчного міхура, підшлункової залози, селезінки, нирок та сечового міхура.
– протокол-висновок про стан органів.
– при виявлених відхиленнях видається скерування до профільного спеціаліста для подальшого детального огляду.

Чим наше обстеження відрізняється від інших ?
Комплексне УЗД обстеження
  • 3 години до візиту не їсти та бути з наповненим сечовим міхуром
  • Процедура триває 30 хвилин
  • Використовується сучасне обладнання від виробників США
  • Протокол-висновок має графічне зображення органу, яке дає змогу побачити місце, де виявлена проблема
Більшість обстежень на ринку
  • Прийом займає 1 год і більше
  • Обстеження проводитисья на обладнанні старше 5-ти років
  • Протокол-висновок подається у текстовому форматі
  • Протокол УЗД потребує додаткової консультації спеціаліста
    (заключення про стан Вашого здоровя надається лікарем у вигляді окремої консультації)
Які переваги та Ваші вигоди УЗД ?

Зробивши скринінг у нас, ви можете бути впевненні, що після процедури отримаєте максимально достовірну інформацію про стан досліджуваного органу. Після проведення узд черевної порожнини або комплексного ультразвукового дослідження можна отримати консультацію профільного спеціаліста. Якщо ви шукаєте, де пройти узд у Львові без черг та ефективно, звертайтесь до клініки МеДІС. Філії нашої клініки розташовані по всьому місту.

Консультація проктолога: інформація для пацієнта
Які покази для звертання до проктолога ?
  • Непухлинні захворювання прямої та ободової кишки (товстої кишки)
  • Доброякісні захворювання прямої та ободової кишки
  • Злоякісні захворювання прямої та ободової кишки
  • Запальні захворювання товстої кишки
  • Вроджені захорювання товстої кишки
  • Аноректальный свищ
  • Геморой
  • Дивертикулярна хвороба кишечника
  • Поліп анального каналу
  • Поліп прямої кишки
  • Проктит
  • Тріщина заднього проходу
Рак і поліпи товстої кишки - що треба знати про ризик, запобігання і вчасну діагностику?

Рак товстої кишки у сукупності (товста кишка включає пряму і ободову кишку до сліпої включно) в Україні становить 13% усіх злоякісних новоутворів серед чоловіків і 11,3% у жінок, посідаючи за частотою відповідно друге і третє місця. Захворюваність на ці пухлини істотно зростає протягом останніх 30 рр. як в Україні, так і в цілому в країнах Заходу. Однак в тих країнах, де за останні десятиріччя запроваджено масові і ефективні програми скринінгу, захворюваність на рак товстої кишки (т. зв. колоректальний) і смертність від нього вдалося істотно знизити.

Скринінг (буквально – «просіювання») – це масові обстеження осіб, які не виявляють скарг, однак за віком чи іншими факторами (напр., спадковість) мають підвищений ризик певного захворювання. Такі програми ефективно працюють, якщо існують прості, безпечні і інформативні методи діагностики захворювання, а також якщо на виявленій безсимптомній стадії це захворювання можна успішно лікувати. Рак товстої кишки відповідає цим критеріям, успіх програми зокрема зумовлений тією особливістю, що він розвивається з передракових змін, які можна виявити і вилікувати (видалити) ще до переродження в рак (малігнізації). Таким чином, програма націлена насамперед навіть не на виявлення раку в ранній стадії, а на виявлення і усунення передракових змін – у цьому вигідна відмінність від раку інших органів.

Факторами ризику колоректального раку визнано:

  • наявність його випадків у родині;
  • певні спадкові (генетичні) захворювання;
  • запальні захворювання кишківника (хвороба Крона, виразковий коліт);
  • куріння;
  • зловживання алкоголем;
  • надмірна вага і ожиріння.

До кінця невідомо, які дієтичні звички підвищують ризик раку товстої кишки, однак загалом рекомендується зменшення споживання м’яса, тваринних жирів і цукру (зокрема через вплив на вагу), збільшення вмісту в дієті рослинних волокон, у т.ч. фруктів, багатих на пектини, вітаміни і природні антиоксиданти. Корекція способу життя (фізична активність, відмова від шкідливих звичок) дає змогу знизити ризик. Захисний вплив на слизову оболонку товстої кишки чинить аспірин. Інші чинники (спадковість, хвороби кишківника) вимагають ретельнішого нагляду і обстеження у молодшому віці. Для загальної групи населення межею, після якої істотно зростає ризик захворювання на рак товстої кишки і слід проводити обстеження за відсутності симптомів, вважають вік 50 років.

Які бувають моделі скринінгу раку товстої кишки ?

У світі є дві моделі скринінгу раку товстої кишки.

  1. Дослідження калу на приховану кров – традиційний підхід. Її наявність сигналізує про захворювання кишківника і є підставою для докладного обстеження, у переважній більшості випадків – насамперед колоноскопії – ендоскопічного дослідження товстої кишки.
  2. Виконання колоноскопії усім безсимптомним особам віком понад 50 р. Щоб оцінити переваги кожного з підходів, необхідно пояснити, як виникає рак товстої кишки.
З чого розвивається рак товстої кишки?

Рак товстої кишки у переважній більшості розвивається з поліпів – випнутих утворень слизової оболонки кишки, найчастіше – з так званих аденом, які є доброякісними пухлинами. Частоту виявлення поліпів товстої кишки під час колоноскопії в осіб віком понад 50 р. у країнах Заходу оцінюють від 25 до 50%. Вважають, що середній термін від появи аденоматозного поліпа до виникнення в ньому вогнища раку (малігнізації) – це 10-15 років. Ризик малігнізації прямо пропорційний до розмірів поліпа, вищий у разі т.зв. ворсинчастих аденом та при виявленні гістологом при дослідженні зразка тканини поліпа дисплазії високого ступеня (останній етап перед інвазивним раком).

Таким чином, є реальна можливість запобігання раку товстої кишки – це виявлення і видалення поліпів ще до переродження в рак. Пам’ятайте – поза прихованою і зрідка – явною кишковою кровотечею доброякісні поліпи вкрай рідко зумовлюють інші симптоми захворювання (біль, порушення прохідності кишки).

Згідно з сучасними міжнародними протоколами усі виявлені у товстій кишці поліпи слід видаляти (крім випадків протипоказань). Хоча сучасні ендоскопічні технології (хромоскопія, ендоскопія зі збільшенням тощо) дають змогу оцінити його поверхню і з високою ймовірністю оцінити наявність вогнищ раку або ризику його виникнення, однак лише гістологічне дослідження усього видаленого поліпа є цілком достовірне щодо виключення або підтвердження раку.

У більшості випадків операцію з видалення поліпів (поліпектомію) можна відразу під час колоноскопії з допомогою спеціальних інструментів, які вводять через колоноскоп. Причому, чим менший поліп – тим ймовірніше, що в ньому ще немає вогнищ ракового переродження і саме його видалення безпечніше з погляду ризику ускладнень. Поліпи розміром до 1 см переважно можна видалити в поліклінічних умовах, великі – можуть потребувати госпіталізації, ретельного врахування протипоказань і технічно складніших втручань із застосуванням додаткового інструментарію. Вимоги до кваліфікації лікаря тут вищі, як і ризик ускладнень (кровотеча, перфорація кишки). Однак навіть виявлення вогнищ раку у видаленому поліпі не завжди означає, що ендоскопічне втручання не радикальне і необхідна велика відкрита операція – це питання вирішують у ході консиліуму між ендоскопістом, хірургом-проктологом і гістологом.

Не варто відмовлятися від поліпектомії в надії, що поліп «розсмокчеться» чи просто не буде рости. Не усі виявлені поліпи ґарантовано переродяться у рак протягом життя пацієнта (невеликі аденоми часом можуть спонтанно зникнути, інші не прогресують упродовж багатьох років), адже при частоті виявлення поліпів до 50%, частота раку товстої кишки не перевищує 5% у розвинутих країнах. Однак це – «бомба сповільненої дії».  Жодним чином не підтверджений забобон, що поліпів можна позбутися з допомогою препаратів чистотілу чи інших «народних» засобів. Навіть у поліпах розміром до 5 мм можуть бути візуально непомітні вогнища раку.

Яка програма нагляду після видалення поліпів ?

Аналіз калу на приховану кров дешевий і не завдає клопоту пацієнтові. Однак його чутливість (частота виявлення пухлини) достатньо висока лише щодо інвазивного раку (виявляє до 80% пухлин) і великих поліпів з високим ризиком переродження (виявляє до 40%). Натомість невеликі поліпи, які можна легко і безпечно видалити, не проявляють себе прихованими кровотечами. Тому для ефективного виявлення раку товстої кишки і передракових утворів, дослідження калу на приховану кров необхідно повторювати щороку.

Натомість якщо під час колоноскопії поліпів не виявлено взагалі, то наступне обстеження осіб без факторів підвищеного ризику (спадковість) доцільно виконувати через 10 років. Доведено, що серед осіб яким виконано колоноскопію, ризик раку товстої кишки знижується у 3-10 разів залежно від відділу кишки.

Після видалення поліпів програма нагляду (з повторними колоноскопіями) будується на підставі ризику рецидиву росту в місці видаленого поліпа та виникнення нових поліпів. Беруть до уваги результати гістологічного дослідження, розміри поліпів, їх кількість, вік пацієнта, супутні захворювання, спадковість та ін.

У групах підвищеного ризику раку товстої кишки скринінг розпочинають у молодшому віці. Так, при наявності раку в родичів «у першому коліні» першу колоноскопію слід виконати у 40 р., а надалі інтервали не повинні перевищувати 5 р. Особливо загрозливими є спадкові захворювання, зумовлені мутаціями генів, коли множинні поліпи і рак виникають у молодому віці. У такому разі може бути необхідна консультація генетика для встановлення діагнозу і визначення програми запобігання раку в сім’ї. Наприклад, так званий сімейний аденоматозний поліпоз для носія гену загрожує неминучим раком товстої кишки до 40 рр., запобігти йому можна тільки вчасним видаленням усієї товстої кишки. У таких сім’ях колоноскопію пропонують у підлітковому віці.

Упровадження скринінгу колоректального раку в низці країн (зокрема у США) вже дало змогу знизити як захворюваність на нього (за рахунок виявлення і видалення поліпів), так і смертність від раку ( у т.ч. за рахунок виявлення на ранній стадії). Це вимагає співпраці команди лікарів (сімейний лікар, хірург-проктолог, ендоскопіст, при потребі – медичний генетик) і дисципліни з боку пацієнта.

Пам’ятайте – запобігти раку легше, ніж вилікувати його! 

Вчасна діагностика раннього раку (який можна прооперувати радикально) на стадії без симптомів – останній момент, коли хірург може обіцяти видужання!

Що може команда спеціалістів "Медіс" ?

Команда спеціалістів «МеДіС» може:

  • надати фахову консультацію з приводу раку товстої кишки, профілактики і діагностики.
  • виконати діагностичну колоноскопію із застосуванням сучасних відеоколоноскопів Olympus Exera II і заавансованих технологій діагностики
  • Виконати поліпектомії різних ступенів складності
  • Провести гістологічне дослідження отриманого матеріалу (біопсія, видалені поліпи).
  • Консультація кваліфікованого оперуючого хірурга-проктолога щодо лікування вже виявленої пухлини.

Якщо ж у Вас:

  • Виділення крові з заднього проходу
  • Закрепи або проноси (чи їх чергування), що з’явились кілька місяців тому і вперто утримуються
  • Низький рівень гемоглобіну (анемія)
  • Біль в животі або здуття
  • Схуднення

Усі ці симптоми можуть бути зумовлені раком товстої кишки!

Пам’ятайте, що рак товстої кишки може становити загрозу для життя ще до появи метастазів. Пухлина може викликати непрохідність кишки, перекривши її просвіт. Це тяжке хірургічне ускладнення, яке вимагає термінової операції. У такому разі ризик для життя чи виникнення післяопераційних ускладнень суттєво вищий, висока ймовірність, що операція буде завершена виведенням колостоми – штучного «заднього проходу» на черевну стінку з майбутньою повторною операцією для відновлення природного пасажу калу. Другим серйозним ускладненням пухлин є кишкові кровотечі. 

Не зволікайте зі зверненням до лікаря!

Колоноскопія: інформація для пацієнта
Що таке колоноскопія?

КОЛОНОСКОПІЯ – це процедура, що дає можливість лікареві визначити стан та будову прямої та товстої кишки. Дослідження проводиться в ендоскопічному кабінеті. Колоноскоп (гнучкий прилад невеликого діаметру довжиною від 1,3 м до 2 м) акуратно вводиться через задній прохід та просувається по просвіту товстої кишки.

Коли призначають колоноскопію?

Колоноскопія призначається лікарем та проводиться для виявлення та уточнення захворювань товстої кишки, а саме: при скаргах пацієнтів на розлади у діяльності кишківника (проноси або довготривалі закрепи), виділення крові при дефекації, кровотечі, малокрів’ї (анемії) тощо. Під час проведення колоноскопії можна виявити низку змін, які перебігають безсимптомно, але мають клінічне значення, напр., поліпи, які є передраковими утворами. Це незамінний метод обстеження для діагностики онкологічних новоутворень, особливо на ранніх стадіях. Значну роль відіграє колоноскопія у програмі скринінгу раку товстої кишки, коли з метою виявлення передракових змін або пухлин на ранній стадії обстежуються безсимптомні (фактично здорові) пацієнти віком після 50 років або близькі родичі хворих з пухлинами чи поліпами товстої кишки.

Яка підготовка необхідна перед колоноскопією?

Перед проведенням ендоскопічного обстеження Вам необхідно повідомити лікаря про стан Вашого здоров’я (супутні і перенесені хвороби, алергія, операції, результати попередніх обстежень). Лікар-ендоскопіст з урахуванням можливих користі і ризику приймає кінцеве рішення про доцільність колоноскопії у Вашому конкретному випадку.

Низка захворювань (гострий інфаркт міокарда в останні 3 міс., тяжка серцева і легенева недостатність, аневризма аорти, недавні операції, виразковий коліт у стадії загострення, порушення зсідання крові тощо) а також вагітність є протипоказанням до колоноскопії, у таких пацієнтів її виконують за рішенням консиліуму за життєвими показаннями в умовах лікарні.

Ендоскопія виконується лише після отримання письмової інформованої згоди пацієнта, а в разі неповнолітніх і неповносправних – офіційного опікуна.

Для отримання повної інформації про стан слизової оболонки товстої кишки необхідна її спеціальна очистка. Це надзвичайно важливий етап процедури в цілому, якість якого істотно залежить від дисциплінованості пацієнта. Кишківник необхідно ретельно відмити від калу, слизу тощо настільки, щоб лікар міг без проблем виявити зміни слизової, менші за 5 мм. Збільшення на 1% кількості якісно проведених повних колоноскопій (до сліпої кишки) знижує на 3% смертність від раку товстої кишки. При неадекватній підготовці (калові маси, які не вдається відмити і відсмоктати) лікар змушений припинити процедуру – вона не лише неінформативна, а й небезпечна – зростає ризик пошкодження кишки (перфорації), яка в таки умовах особливо небезпечна.

Існують напрацьовані схеми підготовки. Наприклад, “лаважна” схема, коли пацієнту необхідно за певний час випити певну кількість розчину (сумарно 3-4 л) для очистки кишки. У даний час переважно усю дозу розчину ділять на дві частини – увечері напередодні і уранці в день процедури. Якщо колоноскопія призначена на пообідній час, усю підготовку доцільно проводити зранку в день процедури. Прийом останньої дози препарату для підготовки кишківника у сучасних схемах переважно починають в межах 5 годин до колоноскопії та завершують, щонайменш, за 2 години до початку втручання.

Така підготовка протипоказана пацієнтам з симптомами кишкової непрохідності.

Докладніша інформація щодо підготовки до колоноскопії отримується індивідуально кожним пацієнтом від лікаря з урахуванням стану і супутніх захворювань пацієнта. При хронічних закрепах можлива триваліша підготовка.

Основні рекомендації додатково до власне промивання кишківника наступні:

Якщо Ви приймаєте препарати, що впливають на зсідання крові (варфарин, клопідогрель, аспірин, ривароксабан (Ксарелто)) – необхідно заздалегідь уточнити разом з лікуючим лікарем і ендоскопістом їх можливий вплив на ризик кровотечі під час ендоскопії – при потребі і можливості ці препарати відміняють або пацієнта переводять на інший засіб.

За тиждень до процедури припиняють прийом препаратів заліза (сорбіфер, тардиферон тощо) та вісмуту (де-нол, гастронорм), за 3 дні – продукти, які істотно забарвлюють кал (чорниці, вишні, буряк). За день-два до призначеної колоноскопії — почніть вживати їжу з низьким вмістом клітковини — куряча грудинка, філе риби (білої) без шкірки, білий рис, білий хліб, яйця, сир, вершкове масло, чай, кава (проціджена), негазована вода, сік без м’якоті. Не можна вживати свіжі та сушені овочі (горох, квасолю, картоплю, капусту, моркву, зелень), мак, гречку, фрукти й ягоди (передусім з дрібними зернятками), чорний хліб, жирні сорти м’яса та риби, жирні бульйони, копченості та соління, консерви, гострі приправи, йогурти, що містять наповнювачі, жирні молочні продукти, алкогольні напої). Останній прийом їжі напередодні – до 15 години дня, пізніше можна лише пити прозорі напої.

У день можна вживати лише прозорі напої, у т.ч. солодкі, рідку їжу як виняток дозволяється пацієнтам з цукровим діабетом. За 2 години до втручання не можна не лише їсти, але й пити. Якщо планується процедура із знечуленням, їсти в день колоноскопії не можна, а пити не можна принаймні протягом 3 годин перед нею!).

Для покращення смакових якостей препаратів для очищення кишки, що не мають смакових домішок, можна в розчин додати сік цитрусових або імбиру. Для полегшення прийому препарату спробуйте пити його охолодженим; пити через соломинку, закладену далеко за язик; заїдати соком лимона кожну порцію (шклянку) препарату; не вдихати запах препарату (тримайте під носом шматочок лимона або лайма).

Під час прийому препарату важливо рухатись.

Як відбувається колоноскопія?

Повна колоноскопія включає огляд товстої кишки до сліпої включно та кінцевого відділу тонкої кишки. Колоноскопія проводиться в положенні пацієнта на лівому боці та на спині, в середньому триває від 15 хвилин і довше. Огляд проводиться при введенні та виведенні колоноскопа, при цьому важливо максимально оглянути слизову оболонку, у т .ч. ділянки за складками. Для цього може бути необхідне відмити і відсмоктати залишки кишкового вмісту.

Пам’ятайте: якісна підготовка (активним учасником якої є пацієнт) не лише забезпечує високу інформативність і безпеку колоноскопії, а й істотно впливає на Ваші відчуття і комфорт — після якісної підготовки менша потреба у вдмухуванні повітря у просвіт, відмиванні і відсмоктуванні вмісту, тривалість процедури вкорочується!

Зазвичай, процедура переноситься пацієнтом задовільно, інколи спричиняє больові відчуття. Пацієнт може відчувати розпирання, тиск у животі унаслідок вдмухування повітря у просвіт кишки (що необхідне для його розправлення і огляду стінки) та рухів апарата. Біль може бути також зумовлений розтягненням брижейки кишки. При обстеженні без анестезії контакт з пацієнтом важливий, оскільки при появі болю лікар виконує певні маневри апаратом, які мають на меті зменшити біль, при цьому зменшується ризик перфорації кишки (з цього погляду колоноскопія без знечулення має певні переваги). Нестерпний біль є підставою для припинення процедури, виконання колоноскопії під знечуленням або відмови від неї. Інколи внаслідок поганої підготовки або з інших причин (стан після операцій на черевній порожнині, особливостей будови товстої кишки) неможливий повний огляд усіх відділів кишечника, в такому разі призначаються інші методи обстеження (рентгенівське обстеження товстої кишки з барієвою клізмою – іригоскопія, комп’ютерна томографія, віртуальна колоноскопія тощо).

Якщо під час проведення колоноскопії виявляються патологічні зміни слизової оболонки товстої кишки, то для підтвердження або скасування діагнозу проводиться біопсія (взяття шматочка слизової оболонки для гістологічного дослідження). У випадку взяття біопсії лікар не обов’язково думає про рак, кожна зміна стану слизової має бути підтверджена гістологічним аналізом.

При виявленні поліпів їх треба в більшості випадків видалити під час колоноскопії з використанням додаткового обладнання та інструментарію. Інколи виникає необхідність проведення повторних колоноскопій з метою оцінки стану слизової на місці видалення поліпа, при поліпах значних розмірів або великої їх кількості. Видалення поліпів прямої та товстої кишки – важливий захід профілактики раку кишківника!

Під час проведення колоноскопії лікар-ендоскопіст має можливість виявити джерело кровотечі та за допомогою спеціальних інструментів зупинити його без операції.

Що відбувається після колоноскопії?

Одразу після закінчення колоноскопії лікар розповідає пацієнту про результати обстеження, видає висновок. При взятті біопсії заключний діагноз пацієнт отримує через 6-10 днів.

Після обстеження пацієнт спостерігається лікарем до усунення симптомів здуття, розпирання у животі, яке виникає при нагнітанні повітря під час процедури. Пацієнт може відвідати туалет, після відходження газів самопочуття значно покращується. Якщо колоноскопія проводилась під загальною тотальною внутрішньовенною анестезією (анальгоседація, наркоз), пацієнт залишається під наглядом деякий час.

Приймати їжу та поновити звичайний ритм життя можливо у той же день після від’їзду з лікувального закладу (при проведенні наркозу час відновлення активності визначає анестезіолог!).

При необхідності повторних оглядів лікар у кожному конкретному випадку призначає повторні обстеження.

Які ускладнення трапляються після колоноскопії?

Колоноскопія загалом безпечна, якщо виконується лікарем, який пройшов спеціальну підготовку. Але як і при всякому ендоскопічному обстеженні, при колоноскопії можуть виникнути ускладнення. За даними літератури середній ризик ускладнень становить до 0,35%, переважно ускладнення трапляються при проведенні додаткових маніпуляцій, напр., видаленні поліпів та проявляються кровотечею або розривом стінки кишки – перфорацією (до 0,18%). Ризик кровотечі мізерний при діагностичній колоноскопії, натомість вона може виникнути під час і після видалення поліпів (до 6%). Кровотечу під час операції видалення у переважній більшості випадків зупиняють ендоскопічним шляхом, якщо вона виникла пізніше – може потребувати повторної колоноскопії. Усунення наслідків ускладнень може потребувати госпіталізації і навіть операції, яка при необхідності проводиться негайно. Тому у всіх випадках, коли після проведення колоноскопії з’являється різкий біль у животі, виділення значної кількості крові з кишки, лихоманки, необхідно негайно звернутись до лікаря або викликати «швидку допомогу».

Ускладнення з боку систем кровообігу і дихання трапляються рідко (менше 1%), вони включають порушення ритму і артеріального тиску, зомління, напад стенокардії тощо і пов’язані переважно з супутніми захворюваннями.

Якщо у Вас виникнули питання щодо необхідності проведення колоноскопії або альтернативного методу обстеження прямої та товстої кишки, необхідно обговорити з лікарем усе, що цікавить Вас стосовно процедури, подальшого спостереження тощо.

Ендоскопія: інформація для пацієнта
Що таке сучасний ендоскоп?

На даний час гнучкі ендоскопи для обстеження і лікувальних втручань у просвіті травного каналу – це не «зонди», а комплекс для відеоендоскопії – надзвичайно складні і дорогі електронно-механічні агрегати. Вони включають відеоскоп (це власне той пристрій, який вводять у травний канал) з CCD-матрицею високої роздільчої якості (фіброскопи з оглядом через окуляр і систему лінз у розвинутих країнах нині застосовуються лише у «польових» умовах, оскільки не забезпечують належну якість зображення), системою освітлення, механікою активного згинання кінця апарата, системи подачі води і повітря та каналом (або двома) для введення спеціальних інструментів різного призначення. Сучасні відеосистеми для ендоскопії не лише забезпечують високу якість зображення, а й дають змогу його збільшення, фіксації окремих кадрів або відеозапису, а також спеціальної обробки зображення з допомогою світлових фільтрів чи комп’ютерного аналізу. Ці «просунуті» технології дозволяють ліпше оцінити дрібні деталі поверхні слизової оболонки, а це, своєю чергою, поліпшує діагностику насамперед злоякісних пухлин на ранніх стадіях та передпухлинних змін. Традиційно основними виробниками сучасних відеоендоскопів є японські фірми Olympus, Pentax і Fujinon.

На даний час усі ендоскопи є герметичними приладами, які підлягають очистці, миттю і дезинфекції високого рівня з допомогою сертифікованих розчинів відповідно до міжнародних рекомендацій, що робить ендоскопію безпечною для пацієнта в плані передачі інфекцій (ВІЛ, гепатити В і С, туберкульоз). Інструментарій для маніпуляцій та операцій є одноразовим або багаторазовим, останній підлягає стерилізації.

ЕЗОФАГОГАСТРОДУОДЕНОСКОПІЯ – ЕГДС (також відома як гастроскопія) – метод обстеження, що дає можливість дослідити стан слизової оболонки стравоходу, шлунку та дванадцятипалої кишки за допомогою ендоскопа (невеликого – до 1 см діаметра), що вводиться через рот. Конструкція ендоскопа передбачає не тільки огляд слизової оболонки, а й за необхідності, проведення різноманітних маніпуляцій та операцій (взяття зразка тканини слизової оболонки для гістологічного дослідження – біопсія; зупинка кровотечі, видалення поліпів та сторонніх тіл та інші) шляхом введення додаткового інструментарію через спеціальний отвір в апараті (інструментальний канал).

Коли призначають езофагогастродуоденоскопію?

При скаргах на біль у животі, нудоту, блювання, печію, при порушенні ковтання їжі та інших розладах у діяльності шлунково-кишкового тракту лікарем призначається езофагогастродуоденоскопія. Проведення ЕГДС надає можливість виявити злоякісні утворення та гістологічно підтвердити їх, хоча у випадку взяття біопсії лікар не обов’язково думає про рак, кожна зміна стану слизової має бути підтверджена гістологічним аналізом.

Езофагогастродуоденоскопія дозволяє виявляти злоякісні утворення на ранніх стадіях (жоден з інших методів дослідження не має такої можливості) та виявити захворювання, які можуть призвести до раку у майбутньому. При вчасній діагностиці такі ранні пухлини і передракові зміни можна повністю видалити шляхом малінвазивних операцій з допомогою ендоскопа. ЕГДС також незамінний, малоінвазивний метод лікування шлунково-кишкових кровотеч. З допомогою цього методу також можна розширити доброякісні звуження стравоходу і воротаря шлунка (переходу у дванадцятипалу кишку), встановити спеціальні стенти (протези) для забезпечення прохідності пухлинних звужень тощо.

Яка підготовка необхідна?

Як звичайно, езофагогастродуоденоскопія проводиться натщесерце, тобто не можна приймати їжу і воду протягом 6-8 годин. Додаткову інформацію щодо спеціальних ситуацій (цукровий діабет, можливе порушення евакуації їжі зі шлунка тощо) можна отримати у лікаря. Інколи для успішного проведення процедури застосовуються заспокійливі препарати або проводиться внутрішньовенний наркоз, що потребує наявності супроводжуючих, а також унеможливлює керування автомобілем після втручання.

Перед проведенням ендоскопічного дослідження необхідно ознайомити лікаря з результатами попередніх обстежень, зокрема, рентгенологічних, УЗД ендоскопічних та ін. Також необхідно повідомити лікаря про стан свого здоров’я (про перенесені та наявні захворювання, насамперед серцево-легеневі, порушення мозкового кровообігу, цукровий діабет, судоми, алергії, перенесені операції на органах черевної та грудної порожнини, прийом препаратів, які впливають на зсідання крові, тощо). Низка захворювань (гострий інфаркт міокарда, тяжка серцева і легенева недостатність, аневризма аорти тощо) є відносним протипоказанням до ЕГДС, у таких пацієнтів її виконують за рішенням консиліуму за життєвими показаннями в умовах лікарні.

Ендоскопічні процедури (як гастроскопія, так і колоноскопія чи бронхоскопія) виконуються лише після отримання письмової інформованої згоди пацієнта, а у випадках неповнолітніх і неповносправних пацієнтів – офіційного опікуна.

Які відчутя під час гастроскопії?

Перед початком обстеження Вам зроблять зрошення ротової порожнини місцевим анестетиком або, в деяких випадках, для більшого розслаблення, при проведенні довгострокових процедур тотальну внутрішньовенну анестезію. У положенні на лівому боці ендоскоп вводиться м’яко, без зусиль під контролем зору через рот у стравохід, просуваючись далі у шлунок та дванадцятипалу кишку. Обстеження без лікувальних маніпуляцій може тривати 7-10 хвилин, а при потребі (відмивання і відсмоктування слизу, застосування спеціальних технік огляду слизової) – багато більше. Короткотривалі, 1-3 хвилини, обстеження не дають змоги провести докладний огляд стану слизової та вважаються неінформативними. Наявність ендоскопа у ротовій порожнині подразнює корінь язика, але не заважає повноцінному диханню.

Пацієнти під внутрішньовенною анестезією під час ендоскопії сплять.

Що очікується після езофагогастродуоденоскопії?

При проведенні ендоскопічного дослідження в амбулаторних умовах (поліклініка, діагностичний центр тощо) пацієнт перебуває під спостереженням на протязі 5-30 хвилин, до припинення дії анестетика.

Якщо проводилась тотальна внутрішньовенна анестезія, то цей період може бути подовженим. Після обстеження пацієнт може відчути здуття живота за рахунок повітря, яке вводиться в порожнину шлунку, неприємні відчуття у горлі, що проходять на протязі доби. Приймати їжу, пити дозволяється після повного припинення дії анестетика (вільне ковтання, відсутність кому у горлі) або після додаткової інформації лікаря, який проводив дослідження.

Висновок проведеної езофагогастродуоденоскопії пацієнт отримує від лікаря одразу після процедури, йому також в усній формі надаються пояснення про виявлені зміни та рекомендації щодо подальшого спостереження та консультацій інших спеціалістів. Додатковий час необхідний при проведенні біопсії (гістологічний метод дослідження зразків слизової оболонки), що виконується на протязі 6-10 днів.

Які ускладнення можуть бути?

Діагностична езофагогастродуоденоскопія, яку виконує кваліфікований лікар, вкрай рідко призводить до ускладнень. Частіше всього це незначний біль або неприємне подразнення у горлі, що проходить після кількаразового полоскання ротової порожнини антисептиками. Ендоскопічні маніпуляції та операції можуть супроводжуватися виникнення кровотечі або розриву (перфорації) стінки органу. Якщо ускладнення виникає під час проведення обстеження, лікар-ендоскопіст діагностує його та вживає невідкладних заходів до його усунення. Якщо ускладнення виникають через деякий час після проведення обстеження або втручання (дома або в палаті) та проявляються болісним неможливим ковтанням, здуттям шиї, болем за грудиною чи у животі, ознобом, лихоманкою, блюванням кров’ю або чорною рідиною (кавова гуща), чорним стільцем – необхідно негайно звернутись до лікаря або викликати «швидку допомогу».

Якщо у Вас виникають різні питання щодо необхідності проведення езофагогастродуоденоскопії, наявності альтернативних методів дослідження та їх інформативності обов’язково обговорюйте це зі своїм лікарем або зверніться за консультацією до спеціаліста, який виконує ендоскопічні діагностичні і лікувальні втручання!

Залишити відгук про візит «МеДіС»