РАК ШЛУНКУ: передракові стани, рання діагностика, запобігання. Що слід знати?
Тумак Ігор Миколайович
Лікар-ендоскопіст
Голова Львівського відокремленого осередку ГО “Асоціація ендоскопістів України”, член Польського товариства гастроентерології (PTG-E). Автор і співавтор понад 100 наукових праць, у т.ч. 2-ох монографій, 4-ох навчальних посібників, медичних стандартів “Ендоскопічні гастроінтестинальні втручання”. У 2019 році підтверджено вищу кваліфікаційну категорію з ендоскопії.
Рак шлунка не лише одне з найвідоміших онкологічних захворювань, але й залишається в Україні одним з найчастіших в Україні. У 2018 на нього захворіло 7492 особи, а померло – 5476. За частотою він посідає 4 місце для чоловіків і 8 місце для жінок. У переважній більшості випадків він діагностується на заавансованій стадії, коли навіть розширена хірургічна операція часто неефективна, а ще частіше – неможлива. Навіть так звані «малі симптоми» – слабкість, втрата апетиту, ваги, малокрів’я, нудота, помірний біль – є проявами занедбаного раку шлунка (якщо не зумовлені іншими захворюваннями).
Змінити ситуацію можна кількома шляхами:
- Усунути дію шкідливих зовнішніх чинників, які сприяють розвитку раку;
- Вплинути на перебіг так званих передракових захворювань, щоб запобігти їх прогресуванню в рак;
- Виявляти рак шлунка на ранніх стадіях шляхом планового регулярного обстеження осіб з груп ризику.
Шкідливі чинники, які сприяють розвитку раку шлунка
Куріння. Дослідження з включенням великих груп населення засвідчили, що куріння збільшує ризик захворіти на рак шлунка на 60% для чоловіків та на 20% – для жінок. В осіб, що кинули курити, ризик раку шлунка з часом знижуєтся.
Інфекція Helicobacter pylori. Ця бактерія, що заселяє слизову оболонку шлунка людини, вважається фактором ризику раку шлунка І класу. Ця інфекція викликає розвиток хронічного запалення слизової шлунка – гастриту, який у низці випадків за певних передумов набуває форм, які вважаються передраковими (атрофія залоз тощо). Доведена нижча частота раку шлунка у країнах та серед груп населення, де інфікованість H. pylori. На даний час є вже також докази зниження частоти раку шлунка серед осіб, в яких було проведено лікування цієї інфекції (т. зв. ерадикацію).
Низка інших чинників також вважаються вірогідно причетними до підвищеного ризику раку шлунка:
- Споживання великої кількості солі, вуджених і маринованих продуктів, а також з високим вмістом консервантів
- Мала кількість в їжі вітамінів А, Е, С, бета-каротену і селену
- Професійні шкідливості – контакти з т. зв. канцерогенами
Передракові захворювання
Низка захворювань шлунка тією чи іншою мірою пов’язані з розвитком раку шлунка. Частина з них фактично вже є пухлинними (неопластичними) змінами, які «до пори до часу» вважаються доброякісними, але можуть зазнати злоякісної трансформації. Нарозповсюдженішим станом, на тлі якого розвивається рак шлунка, є т.зв. атрофічний гастрит – запалення слизової шлунка з зменшенням кількості залоз (які секретують соляну кислоту і пепсин). Із прогресуванням ураження під впливом хронічного запалення та інших несприятливих чинників слизова оболонка зазнає трансформації – виникають т.зв. кишкова метаплазія і дисплазія. При кишковій метаплазії нормальні клітини слизової оболонки шлунка заміщуються іншими, характерними для кишківника. Дисплазія є пухлинною трансформацією клітин слизової, «останньою ланкою» на шляху до раку.
Основним лікувальним заходом є усунення інфекції H. pylori (при її наявності) – при успіху можлива регресія атрофії і істотне зниження ризику раку шлунка.
Групами підвищеного ризику раку шлунка є також:
- Особи похилого віку
- Хворі на перніціозну анемію (недокрів’я, зумовлене дефіцитом в організмі вітаміну В12)
- Пацієнти, яким була виконана резекція шлунка – видалення його частини (особливо через 15 і більше років після операції)
- Пацієнти з поліпами (доброякісні утвори зі слизової) шлунка
- Хворі на спадкові ураження товстої кишки: сімейний аденоматозний поліпоз, спадковий неполіпозний колоректальний рак
- Близькі родичі хворих на рак шлунка
- Особи з групою крові А (II)
Пацієнти цих груп потребують нагляду з виконанням регулярного ендоскопічного дослідження через усталені проміжки часу.
Особливої уваги вимагають виразки шлунка – хоча нині заперечують можливість малігнізації (злоякісного переродження) доброякісної виразки шлунка, необхідно пам’ятати, що ракові виразки можуть тимчасово гоїтися під впливом медикаментозного лікування, не обов’язково мають характерні особливості вигляду, а підтвердження раку шляхом біопсії часом вимагає багаторазового її повторення. Складним для діагностики є також інфільтративний тип раку, коли злоякісний ріст відбувається в глибині слизової оболонки шлунка – поверхня її малозмінена, про загрозливу хворобу судять по непрямих ознаках, а гістологічне підтвердження теж затруднене.
Не нехтуйте порадою лікаря, якщо він скеровує вас на повторну ендоскопію з біопсією, комп’ютерну томографію чи ендоскопічне ультразвукове дослідження – не завжди легко підтвердити діагноз раку шлунка при підозрі на нього, а згаяння часу може бути фатальним!
Комплекс діагностичних досліджень, скерований на виявлення захворювань, у т.ч. раку і передракових станів серед осіб, які не виявляють характерних скарг, часто – фактично здорових, називається скринінгом (screening – «просіювання»). Щодо раку шлунка сьогодні це є ендоскопічне його дослідження – езофагогастродуоденоскопія. Саме впровадження такого підходу на національному рівні в Японії та деяких інших країнах Азії (де захворюваність на рак шлунка дуже висока) дало змогу виявляти більшість випадків захворювання на ранній стадії, коли його можна повністю вилікувати.
Сучасна відеоендоскопія дає змогу не тільки виявити явні пухлини, але й плоскі поверхневі зміни на слизовій оболонці шлунка, докладно їх вивчити із застосуванням спеціальних додаткових методів (збільшення, зрошування барвниками, комп’ютерна обробка кольорового зображення), прицільно взяти шматочок тканини (біопсію) для гістологічного дослідження. Щоб ефективно використовувати ці методи, потрібне не лише новітнє обладнання, а й належний вишкіл та досвід лікаря.
Якщо виявлено передракове ураження високого ризику або є докази, що невелика ракова пухлина не проростає у підслизовий шар, то нині можливо виконати малотравматичну операцію – видалити пухлину з допомогою ендоскопа.
Скарги з боку верхніх відділів живота (біль, нудота, відрижка, передчасна ситість, втрата апетиту), насамперед, коли пацієнтові понад 45-50 рр. вимагають ретельної уваги, а загрозливі симптоми – блювання (особливо з домішкою крові), чорний смолистий кал, недокрів’я, швидке схуднення – негайного реагування. Вони можуть бути як проявами захворювань шлунка, на тлі яких виникає рак, так і самої пухлини.
Докладну інформацію можна отримати у Вашого лікаря (сімейного лікаря, хірурга, гастроентеролога, онколога). У клініці «Медіс» працює ендоскопічний кабінет, оснащений сучасною відеоендоскопічною апаратурою, та патоморфологічна лабораторія.